Година пам"яті

Година пам’яті «Вогонь скорботи в серці на віки!»

Мета заходу:

виховна: виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї держави;

освітня: ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки;

розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати, формувати гнучкість, самостійність, критичність мислення.

Перед заходом звучить фрагмент «Панахида за померлими» Н. Матвієнко

Звучить музика з «Реквієму»

Музика поволі стихає.

На фоні музики дикторський текст:

Диктор: І бачив я, і чув одного ангела, який летів посеред неба і промовляв гучним голосом: «Горе, горе, горе всім жителям землі…»

І побачив я великий білий престол і Сидячого на ньому,

від лиця якого втікало небо і земля і не знайшлося їм місця.

І бачив я мертвих: великих і малих, стоячих перед Богом.

І книги розкриті були, і інша книга розкрита, яка є книгою життя.

І судимі були мертві по написаному в книгах,

відповідно з ділами своїми.

І витре Бог всяку сльозу з очей їх,

І смерті не буде вже, ні стогону, ні хвороб уже не буде,

Тому ще це – вже минуло …

Музика звучить трохи гучніше. Ведучі під музику виходять до мікрофонів. Музика стихає.

Ведучий 1: Пам'ять від жаху кричить,

Серце від болю щемить,

За убієнних безвинно

Синів і дочок України!

Ведучий 2: Діток малих – повбивали,

Тебе – на хресті розіп'яли.

Рік 33-й – Голгофа твоя,

Квітуча Вітчизно моя!

Ведучий 1: Грозовою, чорною хмарою навис над безкраїми просторами України 33-й.

Ведучий 2: Вибухами грому лунали нові слова: «колективізація», «продрозверстка». Та не слова лякали, а те, що за ними коїлося.

Ведучий 1: Від села до села, від хати до хати йшли підводи, завалені мішками з зерном; зерном просоленим тяжким трудовим потом селянина.

Ведучий 2: Всі думки і надії українського селянина  завжди були пов'язані з землею, з золотим пахучим колосом, зрощеним на ній.

Ведучий 1: Селянин – це був працьовитий, розсудливий клас – клас хазяїв на землі, який і чути не хотів це - «колгосп» та «колективізація». Хотів лише одного – мати своє: коника, корівку та клаптик землі.

Ведучий 2: Але цієї свободи Духу не могла стерпіти тиранська влада, яка своїм гаслом обрала «червоний терор». Селяни раптом стали куркулями. Священики – «контрреволюціонерами», а бандити і бунтарі стали «вождями».

Ведучий 1: Обдирали селян, наче липку.

Мав коня – то вже був з куркулів.

Супротивних – в Сибір, там, крізь шибку

Скільки глянеш – дроти таборів.

В таборах – той, що землю леліяв,

У буремні відстояв грудьми,

«Вождь великий» всю тундру засіяв

З України моєї кістьми.

Ведучий 2: Завжди українці з любов'ю і теплом відносилися до птахів. Півниками розписували печі, а з лелекою пов'язували дітонародження. «Ластівко», «зозуленька» називали коханих. Підгодовували пташок… Але тієї страшної весни пташки стали здобиччю. Та якби то тільки птахи – миші, щури, коти, собаки – все було жаданою їжею. І навіть… люди.

Ведучий 1: Люди стрімко вимирали, але найстрашніше – голодна смерть дітей.

Ведучий 2: Жменьку муки замісила,

Гіркою сльозою її посолила.

Чим нагодувати дитятко,

Маленьке моє янголятко?

На цьому тексті ведучої на другому плані з'являються діти в білих полотняних сорочках з шматками сухого хліба в руці. Хліб тримають, наче свічку.

За дітьми стоїть Скорбота в довгому чорному плащі, зі спущеним на очі капюшоном.

Звучить музика «Бразильска Бахіана» Е.Вілла-Лобос, на фоні якої, як привид, виходить перша дитина, інші діти стоять позаду з понуреними голівками.

Дитина 1: Мамо, чому ти холодна така?

Прокинься, не спи так довго!, -

Плаче Настуня мала, -

Доня твоя голодна!

На тексті підходить 2-а дитина з хлібом-свічкою в руці. 1-а дитина закриває хліб долонями і відходить на другий план.

Дитина 2: Мене – Васильком звали,

Мені пішов 9-й рік,

Матусенька моя померла,

А я злякався татка, і утік…

За 2-ю дитиною на останніх словах виходять, взявшись за руки 3-а та 4-а дитина.

Дитина 3: Смерть зайшла і в нашу хату

Любий таточко помер…

А матусенька рідненька –

Маковиння заварила,

Ввечері нас напоїла

І спимо ми дотепер.

Дитина 4: Мамо! А як виросту я –

Такою гарною стану,

Ну, як Маруся, сестричка моя!

І обличчям, і станом.

Буду слухати солов'я

З вечора і на світанку.

Скорбота:           Спи, дорогенька дитинко моя,

Вже не настане голодний ранок.

Діти відходять, тримаючись за руки на другий план.

Скорбота: Померли діточки…

Померли янголята.

Летіть до Бога, в небеса!

Колись настане і за вас розплата…

За ваші душі і зупинені серця.

Музика звучить гучніше.

Діти розвертаються на словах «І за вас розплата» і дуже повільно відходять в глибину.

Скорбота, закінчивши текст, теж розвертається.

Діти повинні вишикуватись так, щоб Скорбота була їх центром. Скорбота розкриває над дітьми свій чорний плащ і виводить їх.

В цей час ведучі виходять до мікрофону.

Ведучий 1: Неможливо зараз оцінити увесь масштаб тогочасної катастрофи. Складно нам ситим зрозуміти, як-то немає ні крихти хліба, ні картоплини, анічогісінько. Що робити бідній матері, коли на неї тижнями, місяцями дивляться запалі очі голодних діточок.

Ведучий 2: Так! Нам ситим, важко повірити і таки багато хто і не вірить, що за велике щастя була перепічка з лободи. Ми сьогодні вимірюємо своє життя непомірними забаганками, їздимо на курорти, купуємо автомобілі, гуляємо в ресторанах, їмо вдосталь, але не перестаємо зводити хулу на всіх і все, бо так звикли, все нам складно. Але ж це як і що порівнювати - комусь для щастя не вистачає чорної ікри, а комусь, як у ті далекі голодні часи - мерзлої картоплі.

Ведучий 1: А наше головне завдання - ніколи не забути і нізащо не допустити повтору катастрофи, повтору знущання над українським народом, його геноциду.

Ведучий 2: Гуде земля, лунає спів церковний

А мученики всі пред Господом стоять.

Те, що було в цей рік голодний

Нам, браття, треба пам'ятать.

Ведучий 1: І сльози, і нестримний біль

За ті родини, що стоять перед очима,

Ми не забудемо про них,

Про жертв тоталітарного режиму.

Ведучий 2: Пом'янемо мовчанням великих мучеників нашої історії, жертв небаченого варварства і жорстокості – червоного терору.

Хвилина мовчання на фоні пісні «Свіча» у виконанні учениці 9 класу

Перегляд відеофільму

Ведучий 1: На цьому наш захід завершено.

Ведучий2: Не будьте байдужими – приєднайтеся до Всеукраїнської акції «Запали свічку», яка розпочнеться о 16 годині 25 листопада.

Ведучий 1: Запаліть у своїй оселі свічку та помʼяніть загиблих.