Година-реквієм пам"яті героїв Небесної Сотні

«Їм у віках судилося безсмертя»

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні та воїнів, що загинули під час бойових дій в зоні АТО на Донбасі. Прищеплювати любов до Батьківщини, виховувати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформленя: Стіна пам’яті Небесної сотні, список прізвищ героїв  з фото, стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

Під мелодію заходять ведучі

Ведуча 1: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

Ведуча 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

ПАУЗА. Мелодія голосніше

Ведуча 1: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності неньки-України.

Ведуча 2: Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

Ведуча 1: Спокон віків українці боронили свою волю, незалежність, прагнення до свободи. Скільки довелось пройти шляху у боротьбі із ворогами козацької доби, із царським режимом Росії, фашистськими окупантами –гітлерівцями. Але вистояли, вибороли свободу! Ціною власних життів…

Відеоролик

Ведуча 2:  У листопаді   2013 року Україна стояла перед важливим історичним кроком  –  стати незалежною Європейською державою. Але колишня влада злякалась цього.  Корупція, мільярдні  грошові зв’язки із Російським Кремлем стали перепоною до європейського вибору. Підписання історичного документу було цинічно зірвано.

Ведуча 1: Українська молодь, студенти, школярі вийшли на Майдан, вибираючи та відстоюючи свою гідність, право стати європейською державою. В їх руках були лише прапори України та Євросоюзу, а в очах – надія та віра у майбутнє.

Пісня «Заспіваймо пісню за Україну»

Вірш «Калинова Україна»

Ведуча 2: Та колишня влада вирішила розігнати зібрання. Юнаків та дівчат, жінок та чоловіків  розстрілювали підступні кулі снайперів,  а спец загони «Беркутівців» забивали людей до смерті  гумовими кийками.

Мітингувальники захищались  камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами, та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони були тільки саморобні дерев’яні щити,  дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів  та палаючі автомобільні шини і  їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ..

Ведуча 1: На майдані в Києві з’явилися  перші жертви, чути було стогони поранених. Розпочався відлік Небесної сотні, відлік нової історичної епохи – прагнення вистояти до останнього та  відправити злочинну владу у відставку.

Ведуча 2: Замість того,  щоб мирно врегулювати ситуацію, тодішня влада  віддала злочинний наказ взяти зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

Ведуча 1: І продовжився  відлік загиблих, поповнювалась Небесна Сотня..

Є.Дога «Сонет» ФОН

Ведуча 2: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів поліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і надала шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведуча 1: Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Ведуча 2: Вшануймо пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання «Гей, пливе кача»

Звучить мелодія  «Памяті героїв», а на її фоні читає вірш  (відео ряд із фотографіями Небесної сотні)

Син:   Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведуча 1: Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

М.Глінка «Розлука» ФОН

Ведуча 2: «Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

М.Шмітц «Меланхолійний вальс» ФОН

Ведуча 1: Нарешті владу було повалено, колишній Президент та його поплічники-злочинці, забравши із собою мільйони грошей, втекли за кордон, сховались від народного суду.

Ведуча 2: Навесні 2014 року   українці обрали нового Президента, нову владу, європейський шлях розвитку та реформ.

Ведуча 1: Здавалось все скінчилося, минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих подій. Та не так склалось, як здавалось.

Ведуча 2: Кремлівська влада та колишні керівники України, які грабували народ і знищили українську армію,  приготували для українців  ще одне страшне випробування – ВІЙНУ!

Ведуча 1: Ніхто навіть не міг уявити, що у 21 столітті розпочнеться братовбивча війна між народами, які пліч-о-пліч боролись за свободу і Перемогу у Другій Світовій війні,  ховаючись за спинами мирних жителів Донбасу, прикриваючись гаслами про захист російськомовних українців від фашистської хунти, розпочала знищення України зі Сходу.

Альбіоні «Адажіо» ФОН

Ведуча 2: Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Справжня кровопролитна війна. Нас намагаються  винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець має зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

Ведуча 1: Тисячі українців, що вистояли на Майдані, взявши в руки зброю, вирушили на Схід України, на Донбас, в зону антитерористичної операції, щоб захистити завоювання Революції гідності.

Ведуча 2: За роки Незалежності українська влада не приділяла уваги зміцненню обороноздатності держави, знищувала Українські Збройні сили. Сила та міць армії була лише на паперах, а кошти – в кишенях тисячів військових високопосадовців. Справжніх патріотів та воїнів принижували низькими зарплатами, розвалом військових частин.

Ведуча 1: Але ніхто не очікував, що за півроку український народ так зміцніє духом. Тисячі добровольців та воїнів запасу ідуть на війну, обороняти Україну від російської армії, від  свавілля кремлівських бойовиків.

Відеопрезентація

Ведуча 2: Серед перших воїнів АТО, які добровільно за покликом серця вирушили на війну  – наші земляки. Із вірою в серці, без жодних вагань вони їхали боронити Схід України від російських бойовиків. Та війна забрала життя в деяких з них. Згадаймо їх імена. (Презентація фото)

Ведуча 1: Савченко Юрій Борисович, 6 травня 1989 р.н., житель Великої Загорівки. Старший сержант, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ «Десна».

Загинув поблизу Дебальцеве під час виконання бойового завдання із розвідки вогневих позицій противника, виявивши мужність і героїзм у справедливій боротьбі за визволення рідної української землі від терористичної нечисті. Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях вдячних земляків. Герої не вмирають!

Ведуча 2:  Великим потрясінням стала звістка про загибель ще одного нашого земляка – Куслія  Олега Григоровича. Народився у м. Борзна. Сержант, командир відділення 13-го окремого мотопіхотного батальйону 1-ї окремої танкової бригади.

Загинув 18 лютого  2015 року під Дебальцеве в районі блокпоста «Хрест».

Ведуча 1: Був веселим, життєрадісним, який любив пригоди.

У важку для країни годину, став на її захист, не вагаючись, і віддав за свободу та незалежність України своє життя. Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях вдячних земляків.  Герої не вмирають!

Ведуча 2: Назавжди в памяті залишиться і  Бальченко Володимир Іванович, 04.01.1992 р.н., житель с. Берестовець. Молодший сержант, кулеметник 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. На фронті був з липня 2016 року. 29 січня 2017 року о 5:00 противник розпочав обстріл промзони міста Авдіївка. Володимир стояв на спостережному  посту. Загинув від прямого влучення міни під час обстрілу. Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях вдячних земляків.  Герої не вмирають!

Ведуча 1:   Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах, стоячи на колінах,  віддають останню шану героям.

Ведуча 2:   Адже герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану, загиблих воїнів.

Л.Карпенко «Присвята» ФОН

Ведуча 1:   Хай палають свічки пам’яті про загиблих воїнів АТО та героїв «Небесної Сотні» у наших серцях.

Ведуча 2:   Нехай пам’ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

Ведуча 1: Сьогодні я молюсь за Україну,
За всіх померлих і за всіх живих,
Які будь-що боронять вже руїну,
Допоки стукіт серця не затих.

Сьогодні я молюсь за батька й брата,
За чиюсь матір і її синів.
Всіх кривдників чекає вже розплата,
На жаль, ціною багатьох життів.

Виходять ведучі із запаленими свічками

Ведуча 2: Небесна сотня в небо відлетіла,
Як відлітають в небо журавлі,
Земля без них рідненьких спустошіла,
Не плачте,наші милі матері.

Ведуча 1: Давайте,  друзі,будем памʼятати,
І щовесни журавликів стрічати,
Вони померли за нашу свободу,
Це Гордість Українського Народу!

Пісня «Нам потрібне мирне небо»

у виконанні учнів 1-А, 4-А та 5-Б класів