Сценарій до Дня вшанування пам"яті героїв Крут

 Героям Крут присвячується...

Мета заходу:

§  формування в учнів почуття  патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого;

§  формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу однолітків.

Уривок відеофільму «Героям Крут присвячується …»

Учень: І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

Ведуча: 29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році

відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського

народу за свободу і незалежність.

Учень: Під Крутами там молоде юнацтво

На прю криваву з ворогами стало.

За Україну, славу, честь й багатство

Життя юнацьке своє там віддало.

Ведуча: 29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що розташована

на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового

духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним

символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.

Ведучий: Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила

Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною,

суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто

віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави

більшовики спрямували своє шеститисячне військо на Київ під проводом

М.Муравйова.

Ведуча: Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.

Ведучий: Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало від 420 до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.

Ведуча: Багато років ці трагічні події просто замовчувалися або обростали вигаданими міфами і домислами. І тільки в 2006 р. на місці загибелі героїв Крут було встановлено пам’ятник, який став ще одним символом нескореного духу української нації.

Ведучий: Між подіями, які відбулися під Крутами в 1918 р. і подіями, які відбуваються в нашій державі тепер, сміливо можна провести історичну паралель. Минають роки, змінюються покоління, і знову на захист багатовікової національної ідеї піднімається цвіт нації. Саме молоде покоління, було в перших рядах тих, хто не побоявся оголосити протест злочинним діям знахабнілої влади.

Ведуча: Майдан, попри песимістичні прогнози, починався з студентських демонстрації за європейське майбутнє України. А потім був залитий молодою кров’ю київський Майдан, який збурив всю країну, і вже не тільки молодь, а й люди різних поколінь стали на захист людської гідності і оголосили небувалий бойкот діючій владі.

Ведучий: Ні люті морозі, ні снігові хурделиці, ні збройні залякування не змогли зупинити бурхливу повінь людського гніву. Боротьба була нелегкою, але ми маємо гідні приклади для наслідування, які не загубилися у вирі минулих століть.

А ці крилаті рядки славетного поета Павла Тичини можуть слугувати і тепер гаслом повсталої України:

Я єсть народ, якого правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

бо я живу!

  

Учень 1: Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

На порох стерти, перебити! –

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішитесь, кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти.

В мороці неладу, в пітьмі підлот –

Ваші пісні молодечі,

Лет ваш орлиний, нестримний лет,

Лет крізь вітри і хуртечі.

Учень 2: Що там, що вперше з рушницею йти ,

Що там, що тому п’ятнадцять, –

Так хороше вам на ворога йти,

Співом гучним захлинатись.

Хай вам вітри вибігають на шлях,

Просять вернути, голосять, –

«Щоб наша доля…» – лунає в полях,

«Щоб краще в світі жилося».

Ведуча: 300 юнаків – цвіт тодішньої української патріотичної молоді – поклали буйні голови, захищаючи від інтервенції Українську Народну Республіку.

Ведучий: А що було під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи в бій? Чи вони вірили в свою перемогу? Чи сподівались на свою силу? Ой ні! Чи то були козаки, окурені порохом, призначені до військової справи? Ні, ні. То були гімназисти і молоді студенти, не призначені до військової справи. Вони не визнавали ні права війни, ні права смертної кари. Їх душам було огидне всяке  насильство, убивство, бій.

Ведуча: Бій під залізничною станцією Крути належить до однієї з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь. Справа, за яку вони полягли, є справді священною, тож  смерть трьохсот борців на полі бою не можна сприймати лише як трагедію. Трагедія полягала в тому, що внаслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії. Трагедія була в тому, що на розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини («Бороніть Україну в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!»), відгукнулися лише студенти, які й виступили захищати Україну.

Ведучий: У такий вирішальний для Української Держави час, український уряд, не маючи дисциплінованого, готового до рішучого спротиву війська, залишився безборонним. Тому з початку січня 1918 року в Києві почалося формування Студентського куреня Січових Стрільців, а водночас і Гайдамацького коша.

Ведуча: Молодь Києва щиро відгукнулася на відозву організаційного комітету Студентського куреня. У другій половині січня до Січових Стрільців було записано 300 осіб, виключно з добровольців-студентів вищих шкіл Києва, учнів вищих класів українських гімназій, невеликого складу Першої української юнацької військової школи та кільканадцятьох слухачів школи військових лікарських помічників, найстаршому з яких – 21 , молодшим по 14-16 років.

Ведучий:Ось як проходив цей бій.

Кліп про Крути для студентів

Ведуча: Це був перший і останній бій юних захисників української незалежності, а для більшості – перша і остання у їхньому житті ніч, проведена поза батьківським домом.

Ведучий: Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі. Коли армія УНР повернулася, на полі було зібрано кілька десятків тіл полеглих і перевезено їх до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. 19 березня їх було поховано в братній могилі на Аскольдовому цвинтарі. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним.

Ведуча: На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, — грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся воїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

Ведучий: Вашій увазі пропонується фільм «Лист без конверта», який допоможе поринути вам у ті тяжкі часи.

Перегляд фрагмента  фільму «Лист без конверта» із серії «Невідома Україна».

Ведуча: У наших предків був звичай: у день поминання могили мертвих устеляти квітами і запалювати свічки. Запалимо й ми свічки в пам’ять загиблих у боротьбі за утвердження незалежної України юнаків.

Ведучий запалює свічки

Ведучий: Триста їх, як цвіт рясний, весняний,

В снігових заметах залягло:

В їх серцях одне палке бажання

Й в лютий холод полум’ям цвіло.

Вшануємо пам’ять героїв, замордованих під Крутами, хвилиною мовчання

Ведуча: Трагічна загибель студентського куреня стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі...

Ведучий: Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу. У масштабах всесвітньої історії ця битва, може, й  незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Проте вона – символ нескореного духу нашої нації.

Пісня «Ніколи не плач» на фоні відео …